Я щаслива і вдячна долі за участь у проекті «Сучасний бібліотекар». Тож хочу поділитися своїми роздумами після фіналу. Чи сучасний я бібліотекар? На проекті я зрозуміла, що це питання хочуть і можуть задавати собі лише ті, хто хоче таким бути. Людина байдужа, або звикла до буденності та одноманітності, вже не є сучасною. Змінюється світ – змінюємось і ми. А ті, хто не хоче чи не може, залишаються поза грою.
Сучасний – не обов'язково молодий. Сучасний – готовий діяти, вчитися, працювати віддано, впроваджувати нове і гармонійно поєднувати все це з традиційними здобутками. Хтось хоче змін, бо це необхідність. Хтось уже рухається в ногу з часом. Ми маємо виглядати сучасно в очах громади та користувачів, які живуть в реальному часі і користуються різноманітними технологіями. Для цього й потрібно орієнтуватися в комп'ютерних термінах, сервісах, відомих програмах, соціальних мережах.
Паперова книга, як носій інформації має багато конкурентів. Ми повинні знати їх в обличчя , вільно почуватися в сучасному інформаційному просторі. Саме за сприяння Міжнародної програми «IREX» з’явилася можливість по-іншому подивитися на бібліотеку та її діяльність.
Сучасний – не обов'язково молодий. Сучасний – готовий діяти, вчитися, працювати віддано, впроваджувати нове і гармонійно поєднувати все це з традиційними здобутками. Хтось хоче змін, бо це необхідність. Хтось уже рухається в ногу з часом. Ми маємо виглядати сучасно в очах громади та користувачів, які живуть в реальному часі і користуються різноманітними технологіями. Для цього й потрібно орієнтуватися в комп'ютерних термінах, сервісах, відомих програмах, соціальних мережах.
Паперова книга, як носій інформації має багато конкурентів. Ми повинні знати їх в обличчя , вільно почуватися в сучасному інформаційному просторі. Саме за сприяння Міжнародної програми «IREX» з’явилася можливість по-іншому подивитися на бібліотеку та її діяльність.
Не вдаючись у подробиці з назвами програм та термінів, які для пересічного бібліотекаря майже нічого не означають, скажу, що показали нам дійсно багато. Чому показали, а не навчили? Та тому, що справжній сучасний бібліотекар, побачивши, як можна ефективно працювати, і сам захоче не гірше! Бо ж усе це лише поштовх до саморозвитку. І , як наслідок – бажання та необхідність передати та поширити свої, хай незначні здобутки, серед колег та користувачів.
Моя розповідь про курси з IT-технологій здається дещо ліричною, але, повірте, це щиро. Я не хочу мислити лише категоріями «фондів», «картотек» чи «каталогів». Так, це важлива частина нашого професійного буття, але нікому не цікава. Ми маємо бути небайдужі тим людям, які знаходяться в соціокультурному просторі бібліотеки. Наше головне завдання – зацікавити і зробити так, щоб людина прийшовши – залишилася. Ми маємо бути корисні!
Я щиро вдячна людям, які дали мені не просто знання, але й показали можливості. У Вінниці мій наш тренер - Лиман Віталій Васильович. У Києві - Мехрі, Люба, Саша, Микола, Іван та багато інших. Вони наповнили мій світ новими фарбами та відчуттями, показали очевидні речі, які ніби й знаєш, але… Особливо багато вражень залишили останні дні, коли час ще ніби є , та, водночас, так швидко минає. Я впевнена, що всі учасники знайшли на проекті однодумців, споріднені душі, незалежно від віку, статі та характеру.
На згадку і для подальшого натхнення зі мною залишиться «чорний зошит» (у який кожен з нас записував важливе саме йому), група «Сучасний бібліотекар» і наші «оскароносні» відео роботи. А ще, звичайно ж, фотографії (особливо професійні).
Я щиро вдячна людям, які дали мені не просто знання, але й показали можливості. У Вінниці мій наш тренер - Лиман Віталій Васильович. У Києві - Мехрі, Люба, Саша, Микола, Іван та багато інших. Вони наповнили мій світ новими фарбами та відчуттями, показали очевидні речі, які ніби й знаєш, але… Особливо багато вражень залишили останні дні, коли час ще ніби є , та, водночас, так швидко минає. Я впевнена, що всі учасники знайшли на проекті однодумців, споріднені душі, незалежно від віку, статі та характеру.
На згадку і для подальшого натхнення зі мною залишиться «чорний зошит» (у який кожен з нас записував важливе саме йому), група «Сучасний бібліотекар» і наші «оскароносні» відео роботи. А ще, звичайно ж, фотографії (особливо професійні).
Допис Оксани Крижанівської
Коментарі
Дописати коментар