Примусово, часто з опором серед мирян, з кровопролиттям поступово впроваджувалося християнство. Язичницькі волхви ще впродовж двох століть з непокорою чинили опір, піднімали повстання. У таких віддалених від центру місцевостях, як Волинь, Галичина ще до ХIII століття зберігалася прадавня віра. В сучасному світі в деяких країнах з'явився новий термін "неоязичництво". В Україні теж поширено це явище, яке має назву РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра). Це різновид неоязичницького вірувавання, в основі якого - віра в єдиного Дажбога. Відголоски прадавніх звичаїв можна помітити в сучасних християнських обрядах, які мають язичницьке коріння: коломийки, веснянки, колядки, свято Коляди, Масляної, Івана Купала, Зелені свята...
Українці ще в прадавні часи, завдяки розвитку торгівлі мали контакти з грецькими купцями, які були християнами. В Києві було багато християн, які не переслідувалися, як в інших країнах.
Князь Володимир у вісімнадцятирічному віці почав княжити в Києві. Внук княгині Ольги, син Святослава та простолюдинки Малуші. Володимир був язичником, будував дерев'яних ідолів, вів розгульне життя, справляв гучні банкети, мав багато наложниць... До князя Володимира надходили пропозиції від послів різних груп: католиків, мусульман, іудеїв з проханням прийняти віру. Він аналізував, вивчав, порівнював релігійні вчення. Мудрий князь надіслав делегацію київських бояр до Константинополя, які відвідали богослужіння в соборі Святої Софії. Всі посли були зачаровані співом церковного хору, величчю храму. Введення християнства було позитивно сприйнято делегацією.
Ще одна історична обставина, яка прискорила процес хрещення - це "вимушене", політичне одруження князя Володимира з візантійською царівною Анною, яка була християнкою. За матеріалами переказів, князь Володимир захворів, і осліп, а після хрещення - прозрів. На момент хрещення князю Володимиру було 26 років, він був хрещений єпископом Корсунським, в Херсонесі, отримав ім'я при хрещенні - Василь. З цього часу світогляд, поведінка князя Володимира змінилася кардинально, він став набожним християнином...
Його прикладу наслідували власні діти, яких у князя було дуже багато, боярини, старшини. Містянам було повідомлено зібратися в певний день біля схилів Дніпра, для обряду хрещення. Кияни виконали волю князя. Процес хрещення проходив з мирними проповідями, переконаннями в різних містах, і закінчувався не завжди мирно, траплялися бунти, акти непокори, бувало, що християнських проповідників вбивали. Розпочався процес руйнації язичницьких ідолів, капищ. Стали зводити церкви та храми. Популярними стали недільні та у великі свята - благодійні княжі трапези. Роздавалася милостиня, їжа, одяг для сиріт, калік, хворих та бідних.
Прийняття християнства дало великий поштовх для розвитку та розквіту держави - Київської Русі. Християнство об'єднало країну в духовному вимірі. Київська Русь - як держава стала рівноправною державою для діалогу з Европою, посилився міжнародний авторитет. Населення Київської Русі стало більш згуртоване. Моральні принципи, які сповідує християнство відкрили зовсім нові стосунки до жінок (моногамія); набуло широкого розквіту церковне життя (освіта, написання книг, культурний розквіт). Значення хрещення Київської Русі - стало в подальшому стартом для розвитку українського православ'я на теренах України.
Допис Лариси Надольної ❤🕯
Коментарі
Дописати коментар