Дорогою скорботи


В історії кожного народу під час Другої світової війни є своя сумна сторінка. 19 вересня 1941 року німецькі окупаційні війська увійшли до Києва. Настали тяжкі часи окупації. І першими, хто потрапив під масові ростріли - було мирне населення еврейської національності. Всім цивільним громадянам було наказано 29-30 вересня зібратися в одному місці, на розі вулиць Мельника та Дегтярівської з документами, речами...
Дата співпала з іудейським святом Йом - Кіпуром, що в перекладі означає "Судний день"або "День спокутування."

Нічого не підозрюючим людям говорили, що мова йде про евакуацію, тому багатотисячні потоки людей наближалися до урочища Бабин Яр. І тільки на підході до вузького коридору, люди усвідомлювали все жахіття того, що має відбуватися... Люди йшли на вірну смерть, з малими дітьми, підлітками, старими та немічними людьми.

Тільки за два дні 29-30 вересня в Бабиному Яру було масово розстріляно близько 33 тисячі 371 мирних громадян. Розстріли продовжували відбуватися протягом усієї окупації: військовополонені, цигани, пацієнти Кирилівської лікарні для душевнохворих, матроси Дніпровської флотилії, українські націоналісти, підпільники, партизани, заручники з числа мирних громадян.

За висловом письменника Віктора Некрасова, киянина: " В Бабиному Яру були розстріляні не тільки евреї, але тільки евреї були розстріляні лиш за те, що вони - евреї!"

Страшна сторінка геноциду проти еврейського народу, заздалегідь спланована акція і прораховане до деталей вбивство мирного населення отримала свою назву Холокост, мала своє продовження в інших країнах Європи.

Допис Лариси Надольної  ❤🕯

Коментарі