З любов'ю до життя

7 вересня виповнюється 150 років від дня народження Олександра Івановича Купріна - російського письменника, твори якого добре відомі українському читачеві, доля його була тісно пов'язана з Україною. Народився 1870 року в Пензенській губернії, в родині дрібного чиновника. Рано залишився без батька, тому 3 - річним хлопчиком був відправлений до сирітського пансіону. Будучи 10-літнім підлітком виховувався в московській військовій гімназії, з суворим солдатським режимом. Вісімнадцятилітнім юнаком вступив до московського Олександрійського училища.
Саме тут Купрін написав та анонімно опублікував оповідання "Останній дебют". Після закінчення навчання був направлений у чині підпоручика до піхотного полку, що базувався у м. Проскурові (Хмельницький). Маленьке провінційне містечко, нудна військова служба навіювали сумні спогади. Про побут провінційних містечок описано в ранніх оповіданнях Купріна : "Дізнання", "Похід", "Прапорщик армійський", "Напівбог", а згодом у повісті", "Поєдинок". Згодом Олександр Купрін звільняється з армії, їде до Києва, де працює п'ять років в Україні кореспондентом. Подорожуючи Росією, Купрін змінює багато професій, пізнає життя, змінює оточення, спосіб життя. Весь цей накопичений життєвий досвід письменнику стане в пригоді при написанні романів, повістей.

Його знамениті твори: повість "Олеся", "Молох", "Суламіф", "Гранатовий браслет", "Яма", "Білий пудель". Його дружиною стала Марія Карлівна Давидова, в цьому шлюбі народилася донька Лідія. Під час подій громадянської війни, разом з військами, що відступали, Купрін опинився у Фінляндії, а потім дістався до Франції. Розпочалися роки еміграції. У 1938 році Купрін повертається в СРСР вже хворою людиною, і помирає від онкологічної хвороби у віці 68 років. Похований у Петербурзі, поряд з могилою Івана Тургенєва.

Допис Лариси Надольної  ❤🕯